Монографія про Б. Едуардса: основні факти про особу скульптора та книгу

ПРО КНИГУ

«Едуардс Борис Вільямович. Життєпис. Хронологія; Альбом-каталог. Виставки» (Одеса : «Друк-Південь», 2021) – перше монографічне видання, яке, по можливості, охоплює майже усю відому на сьогодні джерельну базу про видатного українського скульптора, академіка Петербурзької академії мистецтв, що впродовж майже 60 років був нерозривно пов’язаний з Одесою – прижиттєву та сучасну періодику, документи і фотографії з фондів Одеської національної наукової бібліотеки, Одеського художнього музею, Державного архіву Одеської області.

• Вступна стаття до монографії, сторінка каталогу та прижиттєві видання про Едуардса

Видання повнокольорове, обсягом 200 сторінок, містить більше 190 фотографій, альбом-каталог творів мистця (бл. 100 найменувань), інформацію про участь у виставках. Книгу супроводжує вступна стаття українською і англійською мовами. Життєпис дає розгорнуту картину діяльності скульптора, його участі у виставках, відомості про громадську активність, педагогічну діяльність. Розділ доповнює хронологія. Вперше подається докладна інформація про родовід митця. Помітне місце в монографії відведено оточенню Бориса Едуардса – представлені портретні зображення та біографії осіб, які мали відношення до творчості скульптора, були пов’язані з ним родинними та дружніми узами. Багато світлин про митця з архівів державних установ та приватних збірок публікуються вперше. Це стосується й оприлюднення літературної спадщини Б. Едуардса – машинописного тексту повісті «Агнеса». Вперше надаються докладні відомості про місцеперебування та творчу самореалізацію митця під час проживання на Мальті (1919–1924). Доповнює дослідження понад 200 позицій бібліографії та іменний покажчик.

Книжка вийшла обмеженим накладом як колекційне видання.

Сторінки монографії: мультимедійний ряд

ВНЕСОК БОРИСА ЕДУАРДСА У КУЛЬТУРУ

Борис Едуардс – скульптор, який у своїй творчості поєднав красу античності і засади християнства, академізм і реалізм, творчий потенціал художника і успішного підприємця, відкривши першу в Україні бронзову ливарню. За деякими даними, Едуардс створив більше 250 творів, багато з яких неодноразово тиражувалися (у книзі бл. 150 назв). Йому випала честь провести першу в Одесі виставку скульптури (1885). На Всесвітній виставці у Парижі (1900) його твори були удостоєні срібної медалі, а сам автор нагороджений орденом «Почесного легіону».

• Жіноча гімназія Анни Бракенгеймер, де у 1890-ті роки викладав Едуардс (вул. Дворянська, 32, нині ОДУМК ім. К.Ф. Данькевича); Одеське художнє училище; Галерея класиків російської літератури в читальному залі публічної бібліотеки, 1906. Майстерня Б. Едуардса (скульптор А. Гріншпунг); Вид на Художній павільйон на Одеській художньо-промисловій виставці 1910 р., збудованого у неопомпейському стилі на кошти Б. Едуардса і редактора київського журналу «В мире искусства» О. Філіпова

Б. Едуардс займався педагогічною діяльністю як в Одесі, так і під час проживання на Мальті; виступав за перетворення Одеського художнього училища у вищу школу. Без активної участі Едуардса неможливо уявити утворення таких інституцій, як Товариство південноросійських художників (1890), Одеське літературно-артистичне товариство (1897), Одеський міський музей красних мистецтв (1899), проведення масштабних виставок домоустрою (1895), Художньо-промислової виставки (1910) та втілення інших ініціатив. Його майстерня отримувала престижні замовлення на скульптурне оформлення будинків: Нової біржі, Будинку Руссова, Міської публічної бібліотеки.

Борис Віяльмович був членом багатьох наукових і технічних об’єднань, зокрема Російського технічного товариства, Російського військово-історичного товариства та ін.

НОВЕ ПРО ЕДУАРДСА

Книга про Бориса Едуардса спростовує багато існуючих міфів і неточностей щодо викладу фактів біографії та авторства і атрибуції його творів. Остання проблема пов’язана з тим, що одеський скульптор часто виступав як технічний виконавець скульптур при відливці з бронзи, або ж лише брав участь у конкурсі. Це стосується таких творів, як пам’ятники Катерині ІІ для Одеси і Катеринодара (Краснодара, РФ), пам’ятника Петру І для Таганрогу, монументу Олександра ІІ для Києва, демонтованого більшовиками та ін., коли одеському скульптору, «приписують чужі гріхи» (вислів Едуардса).

• Генеологічне древо Edwards; Кобзар і поводир. Фрагмент пам’ятника Катерині ІІ у Катеринодарі (по проєкту М. Мікешина); Обеліск на честь Б. Хмельницького у Кодаку, 1911

Вперше у книзі представлено родовід Едуардсів, де у силу щасливих обставин найбільш повно розкрито його ірландську батьківську лінію, а також акцентовано український аспект, обумовлений як етнічними коріннями його матері, так і у певні періоди українофільською складовою творчості майстра.

МОНОГРАФІЯ ПРО ЕДУАРДСА: СУСПІЛЬНИЙ РЕЗОНАНС

Дослідження про Б.В. Едуардса продовжує серію мистецтвознавчих видань, присвячених періоду «зламу століть» – кінця ХІХ – першої чверті ХХ ст., які вийшли під грифом ОННБ або за її сприяння: «Товарищество южнорусских художников» (2000, 2021), «Общество независимых художников в Одессе» (2012, 2021), «Головков Герасим Семенович, 1863–1909)» (2013, 2015) та ін.

Монографію супроводжують вступні статті академіка Національної академії мистецтв України, доктора мистецтвознавства О.К. Федорука та головного бібліотекаря Одеської національної наукової бібліотеки, мистецтвознавця О.М. Барковської.

• Під час презентацій монографії на Інтелект-форумі в ОННБ та в ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, травень-вересень 2021

Презентація монографії мала місце 22 травня 2021 року під час проведення ХХІІ Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» у рамках Інтелект-форуму–2021, на якому книга була визнана кращою серед видань з мистецтва.  

Наступна презентація відбулася під час проведення в Одесі Міжнародного книжкового ярмарку «Зелена хвиля» (5-8 серпня), на якому книга про скульптора Едуардса також була відзначена дипломом у номінації «ДУХОВНА СПАДЩИНА».

Пам’ятною для автора стала зустріч зі студентами художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського, яка була проведена на пропозицію доктора мистецтвознавства Ольги Тарасенко (23.09.2021). Бібліотека цього закладу поповнилася ще одним виданням автора.

Дослідження творчості Б.В. Едуардса продовжується у світлі того, що автором виявлені нові факти його біографії та раніше невідомі твори скульптора. Відомості про книгу та окремі її розділи були опубліковані у журналах і збірниках, зокрема, «Краєзнавство», «Вісник Одеського художнього музею» та «Одеський художній вісник», а також у періодиці та на сайтах.

Після видання першої монографії про Бориса Едуардса громадськість Одеси, зокрема ООО НСХУ підтримали ініціативу автора щодо встановлення меморіальної дошки на будинку Б.В. Едуардса у провулку Ляпунова, 3. Ця ініціація знайшла розуміння і підтримку історико-топономічної комісії Одеської міської ради і нині знаходиться на розгляді юридичного відділу міськради.

РОБОТИ ЕДУАРДСА В ПАНОРАМІ МІСТ:
Одеса, Кропивницьк, Харків, Ізмаїл, Очаків, Краснодар (РФ), Валетта (Мальта)

• Пам’ятник доктору Е.Андрієвському на Куяльнику. Одеса, 1895; "Амур і Псіхея", 1899 (копія еліністичної скульптури);Кариатіди на фасаді публічної бібліотеки, 1906. Майстерня Едуардса (ск. А. Гріншпунг); Бюст архітектор О.Бернардацці в Одеській філармонії,1899; Бюст Л. Іоріні. ОДХК ім. М.Б. Грекова; Фасад будинку Руссова. Майстерня Едуардса; Рельєфи в одеському будинку М. Брайкевича, 1911; Пам’ятник «Засновники міста» в Одесі, 1900

• Бюст на могилі Р. Судковського в Очакові, 1886. По ескізу О. Самокиш-Судковської; Пам’ятник славісту В.Григоровичу на Рівненському кладовищі у Кропивницьку, 1892; Пам`ятники О. Пушкіну (1904) і М. Гоголю (1907) у Харкові;
  Скульптурна група у підніжжя памятника Катерині ІІ у Катеринодарі, 1907; Пам’ятник О. Суворову в Ізмаїлі; Пам’ятник О. Суворову в Очакові. З архіву Т.Максим`юка; Пам’ятник «Герої 7 червня» на кладовищі «Адолоратто», Мальта